Рішення їхати на фестиваль до Космача цього року виникло спонтанно. Про сам фестиваль, який він планувався, можна прочитати на
офіційному сайті села
, де він відбувається. Був звичайно позитивний досвід поїздки 2007, проте негативні відгуки друзів з фестивалю 2008 та несприятливий прогноз погоди дещо стримував.
Маршрут був обраний наступним чином: зранку до Коломиї потягом Львів-Чернівці, той що колись аж до Перемишля «тягнувся» (9 грн. в загальному вагоні), а потім планувалося рейсовим автобусом з автовокзалу вже й до Космача доїхати. Звичайно є й більш комфортні способи добиратися до цього гірського села, але як показала дорога, а вірніше її стан після минулої повені та з пів десятка аварійних мостів, ті хто скористалися власним транспортом, в душі таки пошкодували про це.
Як планувалося, так і вийшло: єдина поправка, що в Коломиї вже під залізничним вокзалом стояли прямі бусики до місця проведення фестивалю (водії навіть сперечалися між собою, хто з них раніше приїхав за туристами). Така гостинність, чи то пак підприємливість, місцевого населення обійшлася в 15 грн, чому особливо противитися сенсу не було.
Вже в Коломиї почав накрапати дощ, злива так й не розпочалась, проте, парасольку доводилося відкривати неодноразово. По дорозі водій розповів, що напередодні (для поїздки було свідомо обрано суботу - другий день фестивалю) через поламку апаратури музична частина дійства ще не розпочалася. Вже на фестивалі, який до речі анонсувався бути під патронатом президента України, ця версія трансформувалася в таку, що «банально фестиваль кинули: пообіцяли гроші з Києва, а не дали». Скажу чесно, ця звістка не дуже засмутила, адже головне за чим їхалось – це настрій, а ще потім, як виявилося, – ярмарок народної творчості. Проте, потрібно признатися, що чимала постійна публіка таких фестивалів була таки розчарована, а якщо помножити це розчарування на не зовсім теплу погоду, то можна тільки уявити скільки за ці три дні спромоглися заробить мешканці Космача на гарячих в прямому і переносному змісті напоях.
Що приємно вразило, як видається і єдине, що вдалося організувати на відповідному рівні організаторам та їх горе-спонсорам, так це уже згадуваний ярмарок. Про розмаїття товарів (нових і старовинних, авторських і «ширпотребу», оригінальних і не дуже, українських і китайських) можете судити по світлинам, виставленим нижче.
Декілька слів про майстер-класи, анонсовані в програмі фестивалю. Вдалося побувати на одному з них, а саме на уроці «бісероплетіння» - як не дивно, сподобалося, навіть дуже. Там же вдалося поспілкуватися і з майстрами, які пишуть писанки. До слова, знайти місце проведення чогось анонсованого в програмі було дуже важко, але не неможливо.
І звичайно окремі дифірамби публіці, присутній на вулицях фестивального Космачу. Уже за традицією вони були заповнені «різнокольоровими» у всіх розуміннях особистостями.
Пошвендявши зо три години під дощем, розпустивши практично всі гроші, які для того й бралися, на сувеніри та й більш практичні речі (старовинну вишиту жіночу сорочку можна було купити від 40 грн, а домоткане полотно сторічної давності один пан продавав за 15 грн./м), дійшло, що більше там робити нічого.
Дорога назад пролягла за тим же маршрутом, проте з Коломиї їхалось автобусом, що коштувало на 6 грн. дорожче, ніж потягом.
Основні враження: якщо їдеш на такі заходи, то маєш мати мету. Наша мета була виконана, тому задоволення не змусило на себе чекати. Ну і звичайно, скажу чесно, що навіть такий «не вдалий Космач 2009» приніс більше задоволення, ніж «вдалий вихід на Полонину 2008» (певно, що мети тоді не було:)
Враховуючи, що нафотографувалося багато, ми розбили всі світлини на чотири категорії. Пропонуємо Вам по декілька фотографій із категорії і посилання на сторінку, де відображаються всі світлини даної категорії:
P.S. Особлива подяка за терпіння і допомогу при фотографуванні дружині Олені та сину. До зустрічі в Космачі 2010
Увага!
Права на публікацію можуть належати особам, які не повідомлені про розміщення на нашому ресурсі.
Після перегляду статті залишайте свої коментарі.