ЗАРЕФОРМОВАНІ

ЗАРЕФОРМОВАНІ
Останніх два тижні в обласній "Нашій Україні" ніби щось відбувається. Що саме – дізнатися годі. З тих пір, як два роки тому місцеву НУ осідлали приїжджі кримські менеджери "Павлюк, Куліш & К", крайовий осередок пропрезидентської партії фактично перейшов у підпілля. Ба, навіть голова місцевих нашоукраїнців (він же губернатор) Володимир Куліш так і не спромігся бодай на єдину суто партійну прес-конференцію. Словом, злі язики вже відспівали, було, славну партію, аж раптом з'ясовується: сакраментальне революційне "Єсть така партія!" – це саме про чернівецьку "Нашу Україну". Просто, виявляється, то місцеві ефективні хлопці ефективно працювали на нелегальному становищі. Тому, що скромні…
Ну, себто, щось там дуже законспіровано і глибоко по-партійному розбудовували, покращували, поглиблювали… І то не самі, а з вірними партійцями. Надто з тими самими, дуже "в'юними" і молодими, які потягнулися у владну партію слідом за "ефективними менеджерами" на зорі їх парткермування в краї й, до речі, з їх високого благословення. Була, знаєте, у Віктора Ігоровича Павлюка, молодого члена, така світла і велика мрія – очистити рідну партію в найменшій області країни від усякого випадкового елементу – ткачів, сеничаків та малишів іже з баглеями. Щоб не плуталися у партії, а найбільше – у владі, під ногами. І набрати нових – вірних, справжніх і загартованих. Може, як не майданами, то юністю і комсомолом – точно. Відтак одні таки пішли, другі залишилися. Але якщо вірити місцевим інтернетівським побрехенькам, то повстали ніби якраз інші, треті – набрані за два роки у партію і владу вірні "други", обціловані за "покращення і підвищення", обласкані посадами, цяцьками на лацканах і скромним (на регулярному державному довольствії в епоху клятої економічної кризи) чиновницьким існуванням не тільки в аскетичних кабінетах на Грушевського,1, але й в повсякденному побуті.
Вірні "други", які досі так запопадливо підтримували розгром у "будинку з левами" (та й в області загалом) старої революційно-помаранчевої гвардії часів Майдану та губернатора Ткача, і які натхненно мовчали, коли "ефективні менеджери" обіцяли реально побудувати рай в окремо взятій області, прозріли вчасно – коли дозволили бути сміливими. Акурат після того, як почесний голова партії Президент Віктор Ющенко заявив про необхідність негайного очищення НСНУ від людей, які її скомпрометували, а також закликав здійснити радикальні кадрові кроки на місцях, виключивши з партії людей, діяльність яких, на його думку, завдали їй шкоди. "Партії потрібно робити серйозну ревізію. І прибрати функціонерів, які проявили себе, і особливо в останні рік-півтора як люди, для яких генеральна ідея партії не є основною, це люди-кар'єристи, готові прилаштовуватися до будь-яких обставин", – сказав Ющенко ще всередині березня ц.р. Відтак через місяць у передвеликодню скорботну п'ятницю, 17 квітня, модератором чернівецьких місцевих подій нібито виступив начальник головного управління економіки Чернівецької ОДА Ігор Сідляр, який "подав заяву на ім'я голови Чернівецької міської парторганізації НСНУ Василя Максим'юка та керівника виконкому Чернівецької обласної організації НСНУ Віктора Мотуляка з проханням негайно провести обласну партійну конференцію, на якій розглянути питання про неможливість подальшого перебування біля керма буковинської НСНУ нинішнього губернатора краю Володимира Куліша і його першого заступника Віктора Павлюка, а також доцільність їх подальшого перебування у партії" ("Букінфо").
Ігор Анатолійович таким чином повідомив усім великий секрет Полішинеля – бо до нього про провал нашоукраїнської партійної роботи партячєйкою "Павлюк, Куліш & К" в області не гавкали хіба що собаки на далекому путильському Шепоті. Інша річ, що той гавкіт був, як горохом об стіну.
Хоча, а що, власне, змінилося нині – через два тижні після раптового прозріння начальника головного управління? Ну, кажуть, Віктор Ігорович трохи заметушився, ну, Володимир Іванович позавчора порадив "шукати мотивацію" Сідляра і сам тут же знайшов її: "все це відбувається напередодні великих політичних процесів в Україні. Думаю, що це не місцеві процеси. Вони пов'язані з Києвом". Ну, і нарешті, як підкріплення відданості партії демократичним принципам та на цій базі її н-н-неминучого оновлення, ті ж самі інтернетівські злі язики повідомляють, що днями на останній раді Чернівецької міської організації НСНУ "в'юним" і не дуже "членам ради міського осередку НСНУ тимчасово заборонити (!) з цього питання… спілкуватися з пресою до завершення службового розслідування". І я собі так думаю: хлопці мають про що мовчати. І таки мовчатимуть, як робили це досі, забувши за два роки Кулішевого парткермування, що таке внутріпартійна дискусія. Точнісінько, як це робить, наприклад, той же І.Сідляр. Бо одна справа – організувати навмисний витік інформації в Інтернет, і зовсім інша – відважитися на публічні коментарі. Але хіба Чернівці тим здивуєш? Хто-хто, а вони ж то добре пам'ятають: до листопадового 2004 року Майдану про партійного лідера і особу, наближену до Ющенка Володимира Куліша, знали рівно стільки ж, як і про заслуженого економіста Ігоря Сідляра.
Тому, перефразовуючи сказане, констатуємо: у справі про партреанімацію поки що бойова нічия, хворий, себто, партія – в комі, партягнята мовчать, а самі реаніматологи – далі при посадах. Останні, щоправда, заявивши позавчора про київську інспірацію місцевого нашоукраїнського політшарудіння, зробили чи то хід конем, а чи просто кинули голодним на відкриті коментарі журналістам кістку. Нехай, мовляв, додумують сердешні. Але ми цього робити не будемо. Бо, по-перше, дуже вже у словах Куліша про "процеси", "пов'язані з Києвом", вгадується стиль Віктора Ігоровича. Той, хто трохи відслідковує його нелегку чиновницьку кар'єру, знає: усе погане нинішній заступник губернатора ніколи не пояснює власними помилками, і завжди – винятково підступами ворогів, незалежно від того, чи то вони чернівецькі журналісти, а чи сили небесні, "пов'язані з Києвом". А по-друге, й Ігор Анатолійович Сідляр не дуже схожий на Дон Кіхота, хоч, можливо, Сервантеса і читав. Просто цікаво інше – невже історія з місцевою "Нашою Україною" і є тим оновленням і реформуванням, про яке нині говорить почесний голова і Президент?

Володимир СТЕФАНЕЦЬ, "ДОБА" , №16 (648), 30 квітня 2009 року, ілюстрація Валерія ІОНІЦОЯ


стаття написана 2009-05-05 16 30 переглядів: 23